Дипломная работа на тему "Молочне скотарство, перспективи розвтитку галузi"

ГлавнаяБотаника и сельское хоз-во → Молочне скотарство, перспективи розвтитку галузi




Не нашли то, что вам нужно?
Посмотрите вашу тему в базе готовых дипломных и курсовых работ:

(Результаты откроются в новом окне)

Текст дипломной работы "Молочне скотарство, перспективи розвтитку галузi":


План Вступ Розділ1. Молочне скотарство як провідна галузь сільського господарства в Іршавському районі. 1.1 Загальна економічна характеристика аграрної галузі Іршавського району. 1.2 Роль молочного скотарства в економічному розвитку сільського господарства Іршавського району. Розділ 2. Природно-кліматичні та економічні умови розвитку молочного скотарства в Іршавському районі. 2.1 Природно-кліматичні умови розвитку молочного скотарства в Іршавському районі. 2.2 Економічні умови розвитку молочного скотарства в Іршавському районі. Розділ 3. Економічний аналіз сучасного рівня розвитку галузі. 3.1 Показники економічної ефективності розвитку галузі. 3.2 Динаміка розвитку галузі в різних правових формах господарювання. Розділ 4. Прогнозування розвитку галузі на перспективу. 4.1 Прогнозування розвитку галузі в Іршавському районі. Висновки і пропозиції

Використана література


Зміст Вступ Розділ1.Молочне скотарство як провідна галузь сільського господарства в Іршавському районі 1.1 Загальна економічна характеристика аграрної галузі Іршавського району 1.2Роль молочного скотарства в економічному розвитку сільського господарства Іршавського району Розділ 2. Природно-кліматичні та економічні умови розвитку молочного скотарства в Іршавському районі 2.1 Природно-кліматичні умови розвитку молочного скотарства в Іршавському районі 2.2 Економічні умови розвитку молочного скотарства в Іршавському районі Розділ 3. Економічний аналіз сучасного рівня розвитку галузі 3.1 Показники економічної ефективності розвитку галузі 3.2 Динаміка розвитку галузі в різних правових формах господарювання Розділ 4. Прогнозування розвитку галузі на перспективу 4.1 Прогнозування розвитку галузі в Іршавському районі Висновки і пропозиції

Використана література


Вступ Актуальність теми

Як відомо молочне скотарство є провідною галуззю сільського господарства, адже воно забезпечує населення цінними харчовими продуктами, надає сировину для легкої промисловості, а також цінні органічні добрива для рослинництва. Зважаючи на те, що зараз молочне скотарство переживає затяжну кризу, то подальший розвиток молочного скотарства пов’язаний із вирішенням цілої низки проблем різного рівня, тому дослідження даної теми є надзвичайно актуальним на сучасному етапі. В такому специфічному районі як Закарпатська область і Іршавський район зокрема організаційно-економічне обґрунтування розвитку молочного скотарства є першочерговим завданням, яке потрібно розв’язувати у найкоротші терміни. Адже молочне скотарство в Іршавському районі є тією галуззю, яка практично найкраще забезпечена ресурсами для ефективного функціонувааня.

Актуальність цієї роботи полягає в тому, що практично немає рекомендаційної літератури, яка б висвітлювала причини неефективного функцірнування0 молочного скотарства в Іршавському районі, містила аналіз і обґрунтування розвитку галузі і давала конкретні рекомендації щодо розвитку цієї галузі. Адже розв’язання будь-якої проблеми можливе лише після детального вивчення і аналізу всіх процесів. Всі ці питання висвітленні в даній роботі і тому, на нашу думку, вона є надзвичайно актуальною.

Мета і задачі дослідження

Метою цієї магістерської роботи є обґрунтування підвищення економічної ефективності молочного скотарства і розробка раціональних організаційно-економічних важелів впливу на розвиток цієї галузі в Іршавському районі. У зв’язку з цим в магістерській роботі поставлені і вирішені такі задачі:

– детально вивчити і проаналізувати розвиток молочного скотарства в Іршавському районі;

– сформувати конкретні висновки за предметом дослідження;

– обґрунтувати практично значимі пропозиції, впровадження яких забезпечило б розвиток молочного скотарства досліджуваного району;

– розрахувати за допомогою ПЕОМ оптимальні параметри розвитку галузі в районі;

Об’єкт і предмет дослідження

Об’єктом даної магістерської роботи є розвиток та ефективність функціонування молочного скотарства в Іршавському районі.

Предметом дослідження даної магістерської роботи є організаційно-економічне обґрунтування розвитку молочного скотарства в Іршавському районі.

В роботі використано такі методи і прийоми дослідження:

1.  Статистично-економічний метод. Прийоми:

а) статистичне спостереження – для збору цифрових даних, анкетування тощо;

2. Розрахунково-конструктивний метод. Прийоми:

а) аналогії;

Заказать написание дипломной - rosdiplomnaya.com

Актуальный банк готовых оригинальных дипломных работ предлагает вам скачать любые работы по требуемой вам теме. Правильное написание дипломных работ на заказ в Омске и в других городах России.

б) застосування нормативів – для виділення головних чинників і умов, створення системи заходів, моделей, концепцій, програм розвитку і інших проектів;

3. Абстрактно-логічний метод. Прийоми:

а) індукції і дедукції;

б) аналізу;

в) порівняння;

г) програмування і прогнозування;

4. Монографічний метод – для детального дослідження і опису окремого типового об’єкта;

Джерела інформації

Дана магістерська робота написана на основі інформації поданої в щорічних статистичних звітах Іршавського районного управління сільського господарства і продовольства, Іршавського районного управління статистики, річних звітах сільськогосподарських підприємств, статистичних даних по Україні.

Робота написана на прикладі господарств різних організаційно-правових форм Іршавського району.

Обсяг та структура роботи

Магістерська робота складається із:

– вступу;

– чотирьох розділів:

Розділ 1. Молочне скотарство як провідна галузь сільського господарства в Іршавському районі;

Розділ 2. Природно-кліматичні та економічні умови розвитку молочного скотарства в Іршавському районі;

Розділ 3 економічний аналіз сучасного рівня розвитку галузі;

Розділ 4. Прогнозування розвитку галузі на перспективу;

висновків і пропозицій;

використаної літератури ;

Розділ 1. Молочне скотарство як провідна галузь сільського господарства в Іршавському районі

  1.1 Загальна економічна характеристика аграрної галузі Іршавського району

Вирішення продовольчої проблеми на Україні – один з основних напрямків економічного і соціального розвитку країни на перспективу. Ця проблема тісно пов’язана і головним чином, залежить від рівня розвитку АПК і його продуктових під комплексів. Підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва, раціональне використання природних умов і місцевих виробничих ресурсів, поліпшення забезпечення населення продуктами харчування у значній мірі залежить від того, наскільки обґрунтовано будуть функціонувати як регіональні продуктові підкомплекси зокрема, так і АПК країни в цілому.

АПК країни займає значне місце у системі народного господарства, функціонуючи як одна з основних підсистем економіки країни. Для правильного аналізу структури та механізму функціонування АПК вважаю за необхідне врахувати те, що агропромисловий комплекс віддзеркалює стан економіки, умови, властиві певному рівню розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у конкретній країні. Проблеми формування і розвитку АПК, як свідчить світова практика, найтіснішим чином пов’язані з проблемами розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у цілому та розвитку відносин між галузями сільського господарства і галузями промисловості зокрема.

Основою ефективного функціонування агропромислових продуктових під комплексів є науково-технічний прогрес у сільському господарстві та суміжних галузях промисловості. Використовуючи досягнення науково-технічного прогресу, практика зумовлює розширювати масштаби виробництва, об’єктивно вимагає його концентрації і спеціалізації. А це, в свою чергу. Спричинює подальший розвиток суспільного поділу праці, виникнення нових видів виробництва. Розвиток сільського господарства в різних країнах, як свідчить практика, переконує, що чим вищий рівень економічного розвитку, тим чіткіше проявляються еволюційні зрушення, які приводять до стирання відмінностей сільськогосподарською і промисловою видами праці.

Досвід країн з розвиненою економікою і відповідно агропромисловим комплексом засвідчує, що чим складніші, чисельніші та ширші зв’язки між партнерами, тим необхіднішою стає потреба об’єднання усіх суб’єктів агропромислового виробництва в єдине ціле. Це зумовлено необхідністю досягнення високої стабільності та ритмічності постачання підприємствам переробної промисловості сільськогосподарської сировини, розвитку спеціалізації і концентрації виробництва, що забезпечить повніше використання виробничих потужностей, підвищення продуктивності праці, економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Практика агропромислового виробництва на Україні переконливо свідчить про необхідність створення раціональної, науково обґрунтованої системи територіальних агропромислових під комплексів. Для цього необхідно здійснити ґрунтові дослідження механізму агропромислового комплексу, оскільки середовище в якому живемо і працюємо особливе, не повністю розкриті регіональні закономірності, зокрема економічні. В результаті на практиці виробники змушені діяти емпірично, шляхом спроб і помилок, з великою долею ризику, що призводить до нераціонального використання природних умов і виробничих ресурсів. Практика переконливо потребує детального вивчення питань формування та економічного функціонування конкретних продуктових регіональних підкомплексів в умовах переходу до ринкової економіки.[13, с.103-108]

Таким чином, на формування і функціонування агропромислових комплексів впливають такі основні чинники: природні умови, рівень економічного розвитку регіонів, науково-технічний прогрес, народногосподарські потреби в продукції агропромислового комплексу, особливості розселення і наявність великих населених пунктів, забезпеченість трудовими ресурсами та їх кваліфікація, транспортні умови тощо. Слід зазначити, що в конкретних природних і соціально-економічних умовах регіону вплив кожного чинника буде відрізнятись.

На формування і функціонування продуктових підкомплексів агропромислового комплексу надзвичайно велике значення мають природні умови. Особливо це відчутно для головної ланки агропромислового комплексу – сільського господарства. Його розвиток, спеціалізація і розміщення на Україні в значній мірі залежить від природних умов і структури земельного фонду. Особливо відчутна дія цього фактора в такому специфічному регіоні як Закарпаття і в Іршавському районі зокрема. Вплив природних чинників на сільське господарство і скотарство зокрема, є настільки суттєвим, що залежно від них формуються зони спеціалізації сільськогосподарського виробництва. Що ж до агропромислового комплексоутворення, то із зональністю природних умов нерозривно пов’язане утворення агропромислових зон і агропромислових регіонів.

Науково-технічний прогрес відіграє суттєву роль у формуванні і функціонуванні агропромислових комплексів. Від рівня розвитку технічного прогресу залежить створення нових засобів виробництва для сільського господарства, розвиток транспорту, переробної промисловості, впровадження новітніх технологій виробництва і переробки сировини, застосування прогресивних методів зберігання як сировини так і готового продукту. Науково-технічний прогрес у значній мірі визначає організацію виробництва, спеціалізацію і кооперування промислових і сільськогосподарських підприємств, їх розміри і типи.

Надзвичайно важливим чинником. від якого залежить структура і спеціалізація агропромислового комплексу, є народногосподарські потреби в його продукції. Ці потреби визначаються науково обґрунтованими нормами споживання кінцевої продукції у розрахунку на душу населення і реальними можливостями їх задоволення. При цьому слід мати на увазі значні територіальні відмінності у споживанні окремих видів продукції, які обумовлені природними умовами, національними та демографічними осбливостями населення, рівнем його достатку.

Також важливим в процесі функціонування агропромислового комплексу і молочного скотарства зокрема, є рівень урбанізації регіону. Так як територіальна концентрація населення обумовлює відповідну концентрацію виробництва продукції агропромислового комплексу, то потрібно враховувати цей фактор при плануванні виробництва мало транспортабельної і швидкопсующоїся продукції. Особливо це є актуальним для Іршавського району, де є значні можливості для виробництва молочних продуктів, а частка міського населення від загальної кількості населення складає близько 25%і складає 23,4 тис. чол.. Тому потрібна більша спеціалізація на виробництво транспортабельної продукції в інші регіони.

У процесі формування і функціонування агропромислового регіонального комплексу, його розвитку та спеціалізації важливу роль відіграють трудові ресурси. Забезпеченість трудовими ресурсами, їх кваліфікація, традиції мають велике значення для розвитку виробництва певних видів продукції. Рівень забезпеченості трудовими ресурсами також впливає і на структуру агропромислового комплексу. У районах, які повніше забезпечені трудовими ресурсами, до яких належить і Іршавський (кількість сільського населення складає 85,5 тис. чол., або 83%), більше можливостей для успішного розвитку агропромислового комплексу.

Транспорт – також необхідна умова функціонування агропромислових комплексів. Транспортні умови, наявність шляхів сполучення і транспортних засобів – важливі чинники розвитку транспортної мережі, її якості. Від наявності транспортних засобів залежить розвиток і формування виробництва, а також погодженість виробничо-територіальних зв”язків. Роль транспорту в агропромисловій інтеграції особливо велика, оскільки сільськогосподарська продукція, як правило, мало транспортабельна. Наприклад, у молокопродуктовому підкомплексі транспорт повинен функціонувати особливо злагоджено, щоб розрив між виробництвом (заготівлею) сировини, промисловою переробкою і споживанням готової продукції був мінімальним. Від наявності добрих доріг, виду та чіткості роботи транспорту залежить якість виробленої продукції та своєчасність її доставляння.

Особливо це актуально для ефективного функціонування молокопродуктового під комплексу. Встановлено, що відсутність доріг з твердим покриттям збільшує собівартість перевезення сільськогосподарської продукції майже у 2 рази; витрати на технічне обслуговування і ремонт автомобілів у 2,2 рази. Наявність доріг з твердим покриттям дає можливість експлуатувати автомобіль на 20-25 днів в рік більше ніж в умовах відсутності таких доріг, причому продуктивність на одну тонну вантажопідйомності автомобіля у 1,5-2 рази вища[56, с.11].

Отже, зрозумівши фактори впливу на функціонування регіонального агропромислового комплексу можна зробити аналіз сучасного стану агропромислового комплексу в Іршавському районі.

Загальна площа Іршавського району становить 94,45 тис. га, з них сільськогосподарських угідь 35,60 тис. га, в тому числі 11,102 тис. га пасовищ, 6,472тис. га сіножатей. Як бачимо таким ресурсом як земельний фонд Іршавський район володіє в достатній кількості. Хоча якість грунтів в сільськогосподарських угіддях є низька, більш детально природні умови, склад і структуру земельних угідь зокрема описано в наступному розділі.

В Іршавському районі зареєстровано 70 сільськогосподарських підприємств. З них 49 це фермерські (селянські) господарства і 20 товариство з обмеженою відповідальністю, 1 акціонерне сільськогосподарське підприємство. В умовах ринкової економіки стратегія підприємництва зорієнтована на отримання найбільшої маси прибутку. Такий механізм господарювання на всіх етапах відтворювального процесу здійснювати активний пошук шляхів економії витрат, підвищення якості продукції з метою реалізації її за вищою ціною та одержання максимального прибутку.

Початком для створення формувань підприємницького типу було перетворення колгоспів у колективні сільськогосподарські підприємства (КСП). Наступним кроком була реорганізація КСП в інші господарсько-правові суб’єкти. Як вже говорилось в Іршавському районі всі правонаступники КСП є товариства з обмеженою відповідальністю. Серед ТзОВ є такі, які зуміли пристосуватися до ринкових умов незважаючи на загальну економічну кризу, продовжуючи господарювати відносно ефективно. На жаль таких ТзОВ дуже мало в виробництві молока. Більшість з них перебуває у тяжкому економічному стані, Дуже довго відбувався такий процес як усвідомлення того, що у формі і системі господарювання відбулися значні зміни. Ніхто зараз не зможе вивести кожне відповідне господарство з кризи крім самих керівників, спеціалістів, селян, „нагляду” зверху вже нема і рішення потрібно приймати самостійно на свій стріх і ризик, спираючись на свої знання, кваліфікацію навики, інтуїцію на кінець.

Саме підприємництво, як свідчить світова практика, грунтується на фінансовому інтересі, зумовлює запроваджувати ресурсозберігаючі технології, виробляти конкурентноспроможну продукцію, здійснювати реформаційні заходи для економічного розвитку та ефективного функціонування як окремого суб”єкта господарювання так і економічної системи в цілому. Ось чому відбулося перетворення державних сільськогосподарських підприємств в колективні товариства і фермерські (селянські) господарства. Кількість і структура господарств в Іршавському районі показано в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Динаміка кількості і структура сільськогосподарських підприємств в Іршавському районі за 2000-2002 роки[75,с.4;76,с.5;77,с.4]

--------------------------------------------------

Форми виробничих господарств,

Одиниць

| Роки |
---------------------------------------------------------

2000

|

2001

|

2002

|
---------------------------------------------------------

Кількість с/г підприємств на кінець року

|

67

|

68

|

70

|
---------------------------------------------------------

В тому числі акцонерні сільськогосподарські товарства

|

|

1

|

1

|
---------------------------------------------------------

ТзОВ

|

21

|

20

|

20

|
---------------------------------------------------------

Фермерські (селянські) господарства

|

46

|

47

|

49

|
--------------------------------------------------------- --------------------------------------------------

Як видно з таблиці процес реструктуризації державних сільськогосподарських підприємств пройшов досить інтенсивно в Іршавському районі. Створилась досить велика кількість підприємницьких формувань. Основними з них є товариства з обмеженою відповідальністю, фермерські (селянські) господарства.

Враховуючи сучасні умови, я вважаю, що зміни в організаційній формі господарств будуть корисними для успішного функціонування. Адже зараз люди є власниками якоїсь частки на підприємстві і тому будуть ефективніше працювати, вирішувати організаційні питання розвитку підприємства.

Також важливим чинником для розвитку аграрного виробництва є наявність достатньої кількості трудових ресурсів. Загальна кількість населення Іршавського району становить 100,3 тис. чол., з них сільського населення 85,3 тис. чол..Отже, можна говорити, що сільськогосподарська галузь в Іршавському районі достатньо забезпечена таким важливим чинником як трудовий ресурс.

Отже, ефективність такого функціонування чи стан сільського господарства В Іршавському районі можна побачити проаналізувавши розвиток галузей.

Рослинництво

Кількість виробленої продукції показано в таблиці 1.2

Таблиця 1.2

Виробництво основних сільськогосподарських культур у 2000-2002 роках(ц),[75,с.6;76,с.7;77,с.8]

--------------------------------------------------
Назва культур | Роки |

  |
---------------------------------------------------------
2000 | 2001 | 2002 |
---------------------------------------------------------
Зернові* | 101068 | 183031 | 183070 |
---------------------------------------------------------
Кукурудза | 70441 | 116017 | 111818 |
---------------------------------------------------------
Соняшник* | 293 | 178 | 273 |
---------------------------------------------------------
Картопля | 460180 | 462578 | 470437 |
---------------------------------------------------------
Овочі | 46637 | 182443 | 188676 |
---------------------------------------------------------
Плоди і ягоди | 130702 | 181124 | 166586 |
---------------------------------------------------------
Виноград | 52677 | 53266 | 44809 |
---------------------------------------------------------

--------------------------------------------------------- --------------------------------------------------

*у вазі після доробки

З таблиці видно, що всіма категоріями господарств вироблено 183070 ц зерна, у тому числі кукурудзи на зерно 111818 ц, 273 ц соняшнику, 470473 ц картоплі, 188676 ц овочів, 166586 ц плодів та ягід, 44809 ц винограду. У порівнянні з 2001 більше одержано зерна, картоплі, соняшнику, овочів відповідно на 0,2%, 1,7%, 34,8%, 3,4%, менше одержано – кукурудзи, плодів та ягід, винограду – відповідно на 3,4%, 8,1%, 15,9%. При збільшенні валових зборів сільськогосподарськими підприємствами основними виробниками продукції рослинництва В районі залишаються господарства населення. Їх частка у виробництві зерна становить – 73%, картоплі – 99%, овочів – 99%, плодів та ягід – 97%, винограду – 83%.

Валові збори за 2002 рік характеризуються такими урожайностями.

Таблиця1.3

Урожайність основних сільськогосподарських культур по категоріях господарств у 2002 році[75,с.7;76,с.7;77,с.8]

--------------------------------------------------
Назва культур | Усі категорії господарств | Сільськогосподарські підприємства |
---------------------------------------------------------
Центнерів з 1 га | Збільшення, зменшення (-) до 2001р | Центнерів з 1 га ц | Збільшення, зменшення (-) до 2001р |
---------------------------------------------------------
Зернові* | 36,3 | 1 | 25,4 | -1,4 |
---------------------------------------------------------
Кукурудза | 45,9 | 3,1 | 23,4 | -6,8 |
---------------------------------------------------------
Соняшник* | 9,1 | 2,7 | 9,1 | 2,7 |
---------------------------------------------------------
Картопля | 183,8 | -1,5 | 129,7 | 1,1 |
---------------------------------------------------------
Овочі | 170,6 | -5,2 | 153,7 | 18,8 |
---------------------------------------------------------
Плоди і ягоди | 115,1 | -5,7 | 15,3 | -8,9 |
---------------------------------------------------------
Виноград | 48,9 | -6,2 | 13,0 | -8,0 |
--------------------------------------------------------- --------------------------------------------------

Як видно з таблиці половина показників зменшилась і це є наслідком кризового стану в сільському господарстві.

Тваринництво

Кількість виробленої продукції показано в таблиці 1.4

  Таблиця 1.4

Виробництво основних продуктів тваринництва у 2000-2002 роках[75,с.8;76,с.8;77,с.8]

--------------------------------------------------
С-г продукція | Роки |
---------------------------------------------------------
2000 | 2001 | 2002 |
---------------------------------------------------------
М”ясо(т) | 7136 | 7322 | 7330 |
---------------------------------------------------------
Молоко(т) | 35334 | 36630 | 36642 |
---------------------------------------------------------
Яйця(тис. шт) | 20861 | 21022 | 23250 |
---------------------------------------------------------
Вовна(ц) | 128 | 88,1 | 100 |
--------------------------------------------------------- --------------------------------------------------

З таблиці видно, що за 2002 рік усіма категоріями господарств вироблено 7330 тонн м’яса (в живій вазі), що на 0,1% більше попереднього року, 36642 тонн молока (приблизно на рівні 2001 року), 23250 тис. шт. Яєць (на 10,6% більше), 100 ц вовни – 10,7% менше. Так як і в рослинництві основними виробниками тваринницької продукції в районі залишаються господарства населення.

В той же час сільськогосподарські підприємства скоротили виробництво молока на 3,1%, вовни на 23,1%, м’яса збільшено на 4,7%

Реалізація сільськогосподарської продукції

В звітному році по всіх каналах реалізовано 2602 тонни зернових культур, що складає 16,7% до рівня 2001 року, 401 тонну фруктів, що менше на 40,5%, овочів – 74 тонни, що більше в 3,7 рази, картоплі – 4 тонни, що менше на 20%, винограду 747 тонни, що менше на 41,2%, 181 тонну худоби в живій вазі(90,5% до 2001 року), 542 тонни молока та молочних продуктів (69,6%).

Державним заготівельним організаціям продано 45 тонн овочів, 264 тонни фруктів, 508 тонн винограду, 55 тонн худоби та 219 тонн молока та молочних продуктів. Решта продукції продавалась по інших каналах. 1799 тонн зернових культур, 18 тонн овочів, 86 тонн фруктів, 159 тонн винограду, 80 тонн худоби, 75 тонн молока та молочних продуктів реалізовано населенню в рахунок оплати праці (включаючи реалізацію через систему громадського харчування). Внаслідок господарської діяльності в 2002 році сільське господарство Іршавського району отримало такі фінансові результати [77,с 23]:

– виручка від реалізації продукції 3660 тис. грн.;

– собівартість реалізованої продукції 3416 тис. грн.;

– прибуток становить 244,0 тис. грн.;

– рентабельність становить 7,1%;

Отже, можна сказати, що сільське господарство Іршавського району в сучасних складних економічних умовах розвивається досить ефективно, якщо брати до уваги сучасний стан сільського господарства України. І головною галуззю, яка формує прибутки в районі є рослинництво.

1.2 Роль молочного скотарства в економічному розвитку сільського господарства Іршавського району

Виходячи з того, що зараз досить складна ситуація з виробництвом тваринницької продукції багато підприємств скоротили а то і зовсім згорнули виробництво цієї продукції, але подальший розвиток галузей рослинництва більших господарств змусить їх займатися скотарсвом з метою забезпечення полів дешевими власними органічними добривами. Про актуальність забезпечення господарств дешевими органічними добривами вже написано багато, і якраз в такому регіоні як Закарпатська область і Іршавський район зокрема це питання заслуговує найбільшої уваги. Адже грунти області є досить бідні і тому забезпечення якраз дешевими добривами може підвищити врожайність, адже зараз закуповується надзвичайно мало добрив із-за їхньої високої ціни. Також специфічною біологічною особливістю скотарства у сільському господарстві є те, що воно посідає місце перероблюючої галузі, своєрідного біологічного цеху, що здійснює переробку значної частини продукції рослинництва (корми) у цінні харчові продукти (молоко, м”ясо), технічну сировину (шкіру, щетину, м”ясокісткове борошно, органічне добриво та інші). Завдяки поєднанню галузей рослинництва і тваринництва кожне господарство набуває рис виробничого комбінату, у якому на власній сировині (кормах) виробляються різні продукти тваринництва. При цьому молочна худоба особливо високо оплачує корм продукцією. На 1 кормову одиницю від корови можна одержати продуктів, що містять 455 ккал, тоді як від свиноматки – лише 345, а курки-несучки – 197 ккал [30,с.2-4].

У раціоні молочного скотарства 60-70% кормових одиниць припадає на частку бобових трав, силосних культур, природних сінокосів і пасовищ і тільки до 25-30% займають концентровані корми. Відомо, що зернові в основному виносять з грунту поживні речовини, в той час як конюшина, лугові трави навпаки, накопичують азот та інші речовини у грунті. Ось чому скотарство забезпечуватиме накопиченню запасів поживних речовин у ґрунті.

Рівень розвитку молочного скотарства великою мірою залежить від стану економіки та кормо виробництва, яке в свою чергу перебуває в безпосередній залежності від ґрунтово-кліматичних умов й територіального розміщення та продуктивності природних кормових угідь. Отже вплив природних умов на розвиток скотарства проявляється насамперед через врожайність сільськогосподарських культур, особливо зернових і кормових.

Однією з характерних особливостей скотарства є те, що об’єктами прикладання живої і уречевленої праці в цій галузі є живі організми, а основними складовими частинами виробничих витрат – корми, жива праця, витрати на утримання приміщень.

Отже рівень та економічна ефективність виробництва продукції скотарства здебільшого залежить від ступеня використання біологічних особливостей різних порід худоби, засобів виробництва, кормів і праці тваринників.

Скотарство проявляє специфічну особливість до землі як головного засобу виробництва в сільському господарстві. Споживаючи велику кількість різноманітних кормів, воно стимулює всебічне використання не тільки орних земель, а й природних кормових угідь і цим сприяє збільшенню виходу продукції з одиниці земельної площі. Так як існують значні відмінності між природно-економічними зонами України у структурі земель сільськогосподарського користування, то це зумовлює різні напрями спеціалізації тваринництва. Так наприклад, Західний регіон, де розташовано близько 30% наявних в Україні природних сіножатей понад 19% пасовищ, має сприятливі умови для розвитку молочно-м”ясного скотарства. Порівняти можливості Закарпатської області і Іршавського району зокрема можна подивившись таблицю 1.5

Таблиця 1.5

Площа і структура сільськогосподарських угідь Західної України (господарства всіх категорій, за 2001 рік)

[75,с.15;76,с.16;77,с.16]

--------------------------------------------------
Області | Сільгосп-угіддя, тис. га |

В т. ч. рілля, тис.

Га

| Розораність земель,% | Сіножаті, тис. га | Пасовища, тис. га | Сіножаті і пасовища до площі с. г.угідь,% |
---------------------------------------------------------
Волинська | 1067,0 | 688,1 | 65,2 | 157,7 | 210,3 | 34,5 |
---------------------------------------------------------
Закарпатська | 468,7 | 199,0 | 45,6 | 95,4 | 141,3 | 50,5 |
---------------------------------------------------------
Івано-Франківська | 635,4 | 410,8 | 66,4 | 81,0 | 127,2 | 32,8 |
---------------------------------------------------------
Львівська | 1275,6 | 850,6 | 67,9 | 151,9 | 250,3 | 31,5 |
---------------------------------------------------------
Рівненська | 935,6 | 664,1 | 72,0 | 124,4 | 133,6 | 27,6 |
---------------------------------------------------------
Тернопольська | 1056,4 | 876,2 | 84,2 | 38,4 | 126,3 | 15,6 |
---------------------------------------------------------
Чернівецька | 477,0 | 341,5 | 75,8 | 39,1 | 70,0 | 22,9 |
---------------------------------------------------------
по Укріїні | 41854 | 33081 | 81,0 | 2307 | 5466 | 18,6 |
--------------------------------------------------------- --------------------------------------------------

З таблиці видно, Закарпатська область має найбільшу питому вагу в структурі сільськогосподарських угідь сіножатей і пасовищ. Все це говорить про те, що в Закарпатській області і в Іршавському районі зокрема є сприятливі умови для розвитку скотарства. А в області ця галузь є досить перспективною, адже з наявних ресурсів скотарство теоретично забезпечено ресурсами на досить високому рівні.

Також характерною особливістю скотарства є те, що воно має повсюдне розміщення. Це зумовлюється органічним зв’язком галузей тваринництва і землеробства та використанням для годівлі худоби рослинності природних кормових угідь. Напрямок спеціалізації скотарства. Рівень його концентрації та обсяги виробництва продуктів у певних районах визначаються, разом з іншими умовами, густотою і співвідношенням сільського і міського населення. Це особливо стосується спеціалізації господарств на виробництві мало транспортабельних продуктів.

Важливою особливістю скотарства є те, що тварини перебувають на стаціонарному утриманні, постійність і ритмічність багатьох виробничих процесів на фермах (водопостачання, приготування і роздавання кормів, видалення гною, доїння корів тощо) створюють валкі можливості для впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва. Усе це дає змогу за короткий час різко підвищити продуктивність праці в галузі скотарства і досягти високої економічної ефективності виробництва продукції.

Одна з головних і найважливіших особливостей молочного скотарства – виробництво продукції, що швидко псується (молоко). При рівномірному надходженні великої кількості молока виникає потреба в спеціальних виробничих приміщеннях і обладнанні для охолодження, первинної обробки, зберігання, транспортування тощо. Нестача або недосконалість обладнання, а також затримка в транспортуванні молока призводять до великих економічних втрат[74,с.22-24].

Особливості молока як харчового продукту зумовлені його хімічним складом і особливостями окремих компонентів, які забезпечують високу поживність та біологічну цінність. У молоці більше 160 різноманітних компонентів, у тому числі 25 мінеральних речовин, понад 60 жирних кислот та 20 амінокислот, десятки ферментів, гормонів, декілька видів молочного цукру. На специфічних особливостях окремих компонентів у переробній промисловості базується виготовлення різноманітних продуктів, які мають велику біологічну цінність, дієтичні властивості та лікувальне значення. Виходячи з цього, молочна промисловість України має специфічну особливість – спеціалізується на виробництві різноманітних продуктів, отже, зумовлена організовувати різні підприємства: міські молочні, маслоробні, сироробні заводи, молочноконсервні комбінати, спеціалізовані підприємства з виробництва знежиреного молока та замінників незбираного молока тощо. Їх розміщують у конкретному регіоні України з врахуванням таких особливостей: наявності сировини, транспортабельності молочної продукції, співвідношенням обсягів вихідної сировини і готової продукції, густоти населення, особливо міського та інших чинників.

Скорочення транспортних витрат на доставку сировини та готової продукції є однією з найважливіших умов, яка визначає раціональне розміщення і розмір підприємств. У зв’язку з цим одні підприємства молочної промисловості розміщують близько джерел сировини, інші поблизу пунктів споживання.

Підприємства першої групи включають маслоробні, сироробні заводи, молочноконсервні заводи та виробників сиру і сметани. На цих підприємствах виробляють яка, потребує значно більшого обсягу перероблюваної сировини, ніж обсяг готової продукції. Так, наприклад, витрати сировини на підприємствах молочної промисловості Західного регіону для виробництва 1 тонни масла становлять 22-23 тонни, 1 тонни сиру – 9,5-10,5 тонн, 1 тонни сухого молока – 8,5 тонн, 1 тонни згущеного молока – 2,5 тонни, 1 тонни сметани – 8,5-9,5 тонн. Отже, транспортні витрати на доставку сировини в багато разів перевищують витрати на доставку готової продукції. Молочні консерви, сухе молоко, а також сир, масло при відповідних умовах можуть довго зберігатися в холодильних камерах на базах. Крім цього, вони транспортабельні, що дає можливість реалізовувати їх в інші економічні регіони.

При розміщення окремих підприємств цієї групи враховують ряд умов. Наприклад, молочноконсервні заводи доцільно розташовувати високої щільності молока, де є джерела палива, води. Підприємства з виробництва цільномолочної продукції, як правило розміщують у пунктах споживання – в містах, великих промислових центрах і курортних регіонах. Тут виробляють продукцію тривалість зберігання і реалізації якої обмежується днями або годинами. Значну частину цільномолочної продукції розливають у дрібну тару, маса якої разом з ящиками значно перевищу масу готового продукту, внаслідок чого транспортування готової продукції обходиться дорожче, ніж доставка сировини.

Слід зазначити, що витрати сировини на виготовлення сиру і сметани в декілька разів перевищують масу готової продукції. А виробляти сир і сметану на міських молочних заводах з великим радіусом завезення економічно недоцільно. Вигідніше доставляти ці продукти з районних молочних заводів безпосередньо у торгову мережу.

Роль і значення молочного скотарства в народному господарстві визначається перш за все виробництвом надзвичайно важливих і незамінних молочних продуктів для харчування населення. За рекомендаціями Київського науково-дослідного інституту гігієни харчування, норма споживання молока і молочних продуктів на душу населення України становить 390 кг одну третину за калорійністю добового раціону. У молоці містяться всі речовини пластичного та енергетичного характеру, необхідні організму людини білки, вуглеводи, жири, мінеральні речовини, вітаміни тощо.

Будучи цінним харчовим продуктом, молоко у ряді випадків є лікувально-профілактичним засобом. Його застосовують при шлунково-кишкових і серцево-судинних захворюваннях, при отруєнні сіллю важких металів, кислотами та лугами, йодом і бромом.

Молочне скотарство Західного регіону України – найтрудомісткіша галузь сільського господарства. У сумарних трудових затратах сільськогосподарського виробництва громадського сектора на частку молочного скотарства припадало в 2002 році 24.8%, а тваринництва – 47.5%[56,с.64-65].

Особливо важливе значення молочного скотарства як молоко продуктового під комплексу взагалі в економіці агропромислового комплексу полягає в тому, що його продукції щоденно поступає в реалізацію. Це дає можливість безперервно поповнювати оборотні кошти як господарств, так і підприємств молочної промисловості. Також велике значення молочної промисловості полягає в тому, що вона з одного виду сировини – молока – виготовляє багато різних харчових продуктів, які відрізняються властивостями, складом і поживністю.

За допомогою промислової переробки мало транспортабельної сировини – молоко перетворюється у транспортабельні продукти – масло, сир, сухе молоко, які можуть зберігатись протягом тривалого часу. Це дає можливість розширювати регіони збуту молочних продуктів, постачати регіони, які не забезпеченні такими продуктами місцевого виробництва. Отже, молочна промисловість і молочне скотарство зокрема сприяє поглибленню територіального розподілу праці, що дає змогу в повній мірі використовувати тих регіонів і районів, де є найкращі умови для розвитку молочного скотарства.

Продукція молочної промисловості розрахована не тільки для споживання, а й широко використовується у різних галузях харчової промисловості та громадському харчуванні як сировина для виробництва кондитерських, хлібобулочних, м’ясних виробів тощо. Окремі складові частини молока (після його переробки) використовуються в інших галуззях промисловості. Так, наприклад, казеїн застосовується для виробництва технічних виробів, молочний цукор – у медичній промисловості.

Треба зазначити, що молочне скотарство як складова молоко продуктового підкомплексу виконує важливу соціально-економічну функцію, а саме: забезпечує суспільство незамінними продуктами харчування;безперервно поповнює оборотні кошти товаровиробників і постачає сировину для інших галузей народного господарства.

З освоєнням виробничих потужностей, запровадженням ресурсозберігаючих і безвідходних технологій, розширенням асортименту виробляємо високоякісної і конкурентоспроможної продукції роль і значення молоко продуктового підкомплексу і молочного скотарства зокрема в економіці агропромислового комплексу і народного господарства України будуть постійно зростати.

Як видно з попереднього розділу молочне скотарство Іршавського району займає значну роль (в валовому виробництві), а в структурі товарної продукції досить незначну, лише 9%. Все це залежить від того, що велику частину продукції, і особливо головні виробники, домашні підсобні господарства, використовують для власних цілей. Також велика частина виробленого молока (господарствами населення) реалізовують на так званих „стихійних ринках”, де її ніхто не обліковує. Це є досить важливою проблемою сучасного функціонування молокопродуктового під комплексу, і її вирішення повинно б привести до значного збільшення обсягів реалізації по району, надходжень до бюджету, не говорячи про кардинальне покращення санітарно-гігієнічних норм, підвищення якості виробленої продукції.

Недосконалість нашого законодавства, економічних відносин, відносин між виробниками сільськогосподарської продукції і переробними підприємствами призводить до такого парадоксу – основними виробниками молока є підсобні господарства населення, частка в загальному виробництві молока в 2002 році становить 96%, то виробниками реалізованого молока виступають сільськогосподарські підприємства.

Перелік підприємств, які займаються виробництвом молока показано в таблиці 1.6

Таблиця 1.6

Перелік підприємств, які займаються виробництвом молока в Іршавському районі в 2002 році[77,с.34]

--------------------------------------------------
Підприємства | Вироблено молока, тонн |
---------------------------------------------------------
2002 рік | у % до 2001року |
---------------------------------------------------------
Виноградар | 70,8 | 65,9 |
---------------------------------------------------------
Дар | 9,8 | – |
---------------------------------------------------------
За нове життя | 105,5 | 76,7 |
---------------------------------------------------------
Дружба | 54,0 | 73,4 |
---------------------------------------------------------
Колос | 58,4 | 67,9 |
---------------------------------------------------------
Золотий колос | 56,0 | 81,2 |
---------------------------------------------------------
Україна | 288,9 | 97,8 |
---------------------------------------------------------
Обрій | 71,1 | 107,1 |
---------------------------------------------------------
Волоське | 10,0 | – |
---------------------------------------------------------
Карпати | 90,2 | 66,0 |
---------------------------------------------------------
Гроно | 50,6 | 53,8 |
---------------------------------------------------------
Весна | 80,0 | 83,3 |
---------------------------------------------------------
Прогрес | 43,9 | 95,6 |
---------------------------------------------------------
Боржава | 75,4 | 81,3 |
---------------------------------------------------------
Світанок | 53,2 | 102,1 |
---------------------------------------------------------
Довжанське | 9,7 | 45,5 |
---------------------------------------------------------
Закарпаття | 37,6 | 82,1 |
---------------------------------------------------------
Кук | 18,9 | 152,4 |
---------------------------------------------------------
Верховина | 35,7 | 89,9 |
---------------------------------------------------------
Разом по району | 1209 | 84,1 |
--------------------------------------------------------- --------------------------------------------------

Продовжується тенденція до зменшення обсягів виробництва молока сільськогосподарськими підприємствами і збільшееня виробництва молока господарствами населення(таблиця 1.7).


Таблиця 1.7

Структура поголів’я корів у Іршавському районі за 2000-2002 роки[75,с.20;76,с.21;77,с.20]

--------------------------------------------------
Показники | Роки |
---------------------------------------------------------
2000 | 2001 | 2002 |
---------------------------------------------------------
Всого ВРХ, голів | 18036 | 18349 | 18760 |
---------------------------------------------------------
В т. ч.корів, голів | 12924 | 13220 | 13220 |
--------------------------------------------------------- --------------------------------------------------

Як видно з таблиці поголів’я ВРХ і кількість корів з кожним роком зростають.

Все це пов’язано з кількістю поголів’я худоби в особистих господарствах населення і сільськогосподарських підприємствах. Порівняно з попереднім роком поголів’я ВРХ по всіх категоріях господарств зросло на 35 голів, в тому числі корів на 35 голів і становить відповідно 18760 і 13220 гол..В господарствах населення ВРХ є 16595 і корів 12519 голів, а в сільськогосподарських підприємствах відповідно 2165 і 701 голів. В сільськогосподарських підприємствах поголів’я по всіх видах тварин порівняно з попереднім роком зменшено. У розрахунку на 100 маток вихід телят від корів становив 73 голови (проти 64 у 2001 році). Падіж худоби всякого віку в сільськогосподарських підприємствах за 2002 рік (у % до обороту стада) становив 0,7%.

Питома вага молочного скотарства в сільському господарстві суспільного сектора Іршавського району характеризується такими показниками:

  Таблиця 1.8

Структура виробництва і реалізації молока за 2000-2002 роки [75,76,77]

--------------------------------------------------
Показники | Роки |
---------------------------------------------------------
2000 | 2001 | 2002 |
---------------------------------------------------------
Вироблено всього, тис. т | 36,357 | 36,630 | 36,642 |
---------------------------------------------------------
Реалізовано, т | 800 | 753 | 524 |
---------------------------------------------------------
Частка реалізованого молока,% | 2,2 | 2,1 | 1,4 |
--------------------------------------------------------- --------------------------------------------------

Як видно у структурі виробництва і реалізації молока товарність молока з кожним роком спадає. Це спричинене нерентабельністю виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах.

Проаналізувавши сільське господарство Іршавського району, можна сказати, що в районі розвинуто практично всі галузі сільського господарства. Роль молочного скотарства є надзвичайно великою, адже молочне скотарство було, є і напевно буде однією з провідних галузей сільського господарства в Іршавському районі. Для розвитку цієї галузі є в достатній кількості потрібні чинники розвитку.

Головною проблемою на даному етапі є господарств реалізувати вироблену продукцію (молоко) по таких цінах, які забезпечили отримання прибутку. Як видно з статистичних даних товарність молока складає близько 1,5%, а це надзвичайно низький показник, хоча товарність молока в сільськогосподарських підприємствах складає приблизно 43%, це теж далеко від норми. Отже, ефективність господарювання в молочному скотарстві Іршавського району характеризується такими показниками[77,с.35]:

– виручка від реалізації 254,0 тис. грн;

– собівартість реалізованої продукції 277,3 тис. грн;

– збитки 23,3 тис. грн;

Як видно, виробництво молока в Іршавському районі є збитковим, це пов’язано з багатьма чинниками основними з яких є, як вже говорилося нестача ринків збуту, диспаритет цін на продукцію сільського господарства, недосконалість законодавства.

Отже, розв’язання вище названих проблем повинно стимулювати виробників сільськогосподарської продукції до збільшення обсягів виробництва і покращення якості їхньої продукції.

Розділ 2. Природно-кліматичні та економічні умови розвитку молочного скотарства в Іршавському районі

  2.1 Природно-кліматичні умови розвитку молочного скотарства в Іршавському районі

Закарпатська область знаходиться в південно-західній частині України. Її площа 12,9 тис. км2 . Земельний фонд нараховує 1275,3 тис. га, в тому числі сільськогосподарських угідь – 412,4 тис. га чи 32,3%.

В цілому Закарпатська область по ґрунтово-кліматичним умовам поділяється на три зони: низину (Ужгородський, Мукачівський, Берегівський і Виноградівський райони), передгірну (П’ячівський, Хустський, Іршавський) і гірську (Рухівський, Між гірський, Воловецький, Теречинський, Свалявський і В. Березнянський).

Як вже було сказано господарства Іршавського району відносяться до Передгірної зони.

В господарствах Іршавського району як і в цілому по Передгірній зоні переважають буроземно-підзолисті ґрунти і бурі гірсько-лісові опідзолені.

Буроземно-підзолисті ґрунти поширені переважно на плоских вершинах, пологих схилах увалів, Характерною особливістю цих ґрунтів є пиловато-грудкувата структура гумусового шару і наявність на глибині 45-50см. дуже щільного ілювіального шару слабо проникного для вологи, що негативно впливає на ріст і розвиток кореневої системи багаторічних рослин.

Кількість гумусу у верхньому шарі – 1,65 – 2,2% Ґрунти кислі і слабо забезпечені рухомими поживними речовинами. Внаслідок пилувато-грудкуватої структури і наявності слабо водопроникного ілювіального шару вода атмосферних опадів слабо проникає по просімо, застосовується над ілювієм на схилах викликає злив і розлив ґрунтів, а на вершинах – поверхневе оклеювання.

Ґрунти потребують вапнування, здійснення протиерозійних заходів. Їх бажано використовувати під багаторічні насадження, але з відповідним підбором породного і сортового складу з наступним глибоким обробітком міжрядь.

Бурі гірсько-лісові ґрунти поширені на більш крутих схилах в порівнянні з буроземно-підзолистими. Вони мають більш потужний (глибший за 80 см) і середньо глибокий (до 80 см) ґрунтовий профіль з ознаками опідзолення і часткового змиву. Гумусовий шар їх - 20—25 см глибиною зернисто-грудкуватої структури. Ці ґрунти добре проникні для повітря і води.[63,с.40-45].

Вміст гумусу в них - 2,8-3%. Вони кислі, слабо забезпечені рухомим азотом, фосфором і слабо-середньо калієм.

Бурі гірсько-лісові глибокі і середньо глибокі ґрунти придатні під багаторічні насадження, особливо під європейські сорти винограду.

За умовами зволоження передгірна зона відноситься до зони надмірного зволоження. Але розподіл опадів по території зони нерівномірний. Протягом періоду з середньодобовою температурою понад 10° випадає 460—530 мм. Річна сума опадів становить 950—1100 мм (ГТК дорівнює 1,6—1,7).

Отже, враховуючи те, що в цілому ґрунти кислі, містять мало гумусу, слабо забезпечені рухомими формами фосфору і слабо-середньою калієм, що необхідно дотримуватись правильної сівозміни, обробітку ґрунту для досягнення максимально-можливих врожаїв, при певній спеціалізації господарств.

За тепловими умовами та вологозабезпеченістю вегетаційного періоду Закарпатську область можна поділити на 3 зони: низина, передгірна і гірська. Господарства району входять до передгірної зони, яка характеризується такими агрокліматичними умовами.

Передгірна зона охоплює все передгір’я Ужгород-Хустського хребта, південну частину цього хребта а також Іршавську і Хустську угловину. До неї входить частина Берегівського, Виноградівського, Мукачівського, Ужгородського, Великоберезнянського, Перечинського, Тячівського, Хустського та Іршавський адміністративні райони і примикає невелика південно-західна частина Рахівського району.

Характеризується різноманітними кліматичними умовами, які пов'язані з формами рельєфу цієї зони. В цілому це тепла зона, сума активних температур тут коливається в межах 2700-3000°. Середня температура липня становить 19—20°, а січня — 4—5° нижче нуля. В Іршавську та Хустську улоговини частіше, ніж в інші місця передгір'я, проникають з гір маси вихолодженого повітря, рідше бувають відлиги зимою. Проте в ряді місць Іршавщини на схилах є окремі добре захищені від холодних вітрів ділянки. Період з середньою температурою повітря понад 10° у передгірній зоні триває 170 — 180, а з температурою понад 15° — 115—120 днів. Останні весняні приморозки закінчуються в кінці другої декади квітня, а перші осінні — наступають в кінці другої декади жовтня. Безморозний період триває в середньому 180 днів.

Отже враховуючи ґрунтові і агрокліматичні фактори району, основним чинником чи фактором який дасть реальний поштовх у ефективному розвитку молочного скотарства є розвиток міцної кормової бази.

А наразі в сучасних умовах важливим елементом для розвитку молочного скотарства, який не потребує великих затрат ресурсів, як матеріальних так і грошових є правильна організація польових і кормових сівозмін. Також велике значення треб приділити розвитку культурних пасовищ. Так як всі господарства мають в тій чи іншій мірі земельні ресурси, то потрібно організовувати виробництво кормів згідно науково-обґрунтованих норм, а так як Закарпатська область це є особливий регіон зі своїми специфічними агрокліматичними умовами, то це питання треба розглядати ще детальніше, тобто враховуючи ті специфічні умови, які є в кожному окремому господарстві, це і склад ґрунтів і крутизна схилів, кількість природних пасовищ і інші агро кліматичні умови.

Так, як Іршавський район знаходиться в таких агро кліматичних умовах, що найбільш раціонально і вигідно, в плані використання тваринницької продукції, займатись молочним скотарством. Адже агрокліматичні умови створили досить сприятливе середовище.

Є ґрунти, які при правильному обробітку і правильній агротехніці здатні забезпечувати достатнього кількісно повноцінних кормів. Також є достатня кількість пасовищ, що забезпечують влітку високо протеїнові зелені корми. Одним словом молочне скотарство в Іршавському районі є надзвичайно перспективною галуззю.

На Україні в 70-80-х роках було проведено спеціалізацію у тваринництві, виділені типи спеціалізованих господарств, обґрунтовано розміри молочних ферм і “непильних” господарств для різних природно-економічних зон. Значна частина спеціалізованих господарств на вирощувані молочного поголів’я і виробництва молока досягла порівняно високих економічних результатів. Найвищих успіхів у виробництві молока його промисловій переробці було досягнуто в 1986-1990рр.

Однак у 90-х роках агропромислове виробництво зазнало значного занепаду що характеризується такими особливостями.

Відбувся, на жаль, непродуманий, стихійний, занепад наявних підприємств з нагромадженими за кілька десятиліть досвідом роботи. Провелося непродумане широке розкрупнення великих колгоспів і радгоспів, що спричинило збільшення кількості господарств, але водночас господарства залишились без потрібних основних фондів, а найбільше без машин і механізмів, що забезпечують ефективне виробництво сільськогосподарської продукції.

Цей процес пройшов більш спокійніше в Закарпатській області і в Іршавському районі зокрема. Якщо подивитись в табл. 2.1, то видно, що середній розмір колективного господарства в всіх областях крім Закарпатської зменшився майже вдвічі, а середній розмір форм господарства Закарпатської області майже не змінився, становив 825 га в 1990 і 810 га в 2000р. Найсуттєвіші зменшення розміру господарства за площею сільськогосподарських угідь відбулося у Львівській області – в 2,3, Івано-Франківській - 1,9 та Тернопільській – 1,6 рази. Разом з тим господарства цих областей, як видно з таблиці, допустили найбільше зменшення поголів’я ВРХ відповідно в 4,3-3 та корів у 3,6 – 2,4 рази.

Таблиця 2.1

Середній розмір колективних господарств Західної України[56,с.123]

--------------------------------------------------
Області | Припадає на одиницю господарств |
---------------------------------------------------------
1990р. | 2000р. |
---------------------------------------------------------
с/г угідь, га | ВРХ, чол. | корів, чол. | с/г угідь, га | ВРХ, чол. | корів, чол. |
---------------------------------------------------------
Волинська | 2028 | 1565 | 410 | 1538 | 642 | 210 |
---------------------------------------------------------
Закарпатська | 825 | 510 | 136 | 810 | 204 | 66 |
---------------------------------------------------------
Івано-Франківська | 1031 | 943 | 219 | 555 | 223 | 68 |
---------------------------------------------------------
Львівська | 1945 | 1185 | 318 | 848 | 278 | 88 |
---------------------------------------------------------
Евенська | 1910 | 1481 | 373 | 1304 | 599 | 189 |
---------------------------------------------------------
Тернопільська | 1691 | 1124 | 219 | 1553 | 369 | 120 |
---------------------------------------------------------
Чернівецька | 1710 | 1345 | 332 | 1103 | 471 | 139 |
---------------------------------------------------------
По Україні | 2830 | 1523 | 450 | 2116 | 560 | 210 |
--------------------------------------------------------- --------------------------------------------------

Така суттєва відмінність між Закарпатською областю і суміжними областями, на мою думку, настала тому, що жителі області не так прагнули до самостійного господарювання, в зв’язку з тим, що кількість землі є обмеженою, а більш-менш родючої зовсім небагато. Для успішного тобто ефективного господарювання в таких особливих агро кліматичних умовах потрібно достатня кількість сільськогосподарської техніки, правильний обробіток, достатню кількість добрив, знання вирощування тих, культур, які найоптимальніше пристосовані до цих ґрунтів. Люди усвідомили, що більш-менш великі господарства будуть краще і ефективніше функціонувати. Ці твердження є моєю точкою зору і з ними можна не погодитись як і з усіма точками зору видатних людей.

Роздрібнення господарств супроводжувалось необґрунтованим поділом тваринницьких приміщень, поголів’я худоби, засобів механізації виробничих процесів, обладнання та устаткування. У результаті значна частина ферм, особливо молочних блоків господарства залишилась без необхідних засобів механізації, устаткування та обладнання. Матеріально-технічна база господарств перебуває у критичному стані, вона старіє як фізично та морально.

Характерною особливістю аграрного сектора середини 90-х років є те, що проведено реструктуризацію колективних господарств, закладено підвалини для багатоукладної економіки сільського господарства, зросла кількість фермерських (селянських) господарств. Загальна кількість їх у західному регіоні, станом на 1 січня 2000 році, становила 5337, з них найбільше у Закарпатській області – 1400, Львівській – 1149, Тернопільській – 686 та івано-Франківській – 378. На жаль, більшість з фермерських господарство не займається молочним скотарством.

Кількість фермерських (селянських) господарств в Іршавському районі показано в таблиці 2.2.

  Таблиця 2.2

Господарств станом на 1 січня 2003року.[77,с.26]

--------------------------------------------------
Сільрада | Кількість зареєс­трованих господарств., один | Площа землі в користуванні, га | Припадає в середньому на 1 господарство | Довідково було на 1.01.02 року |
---------------------------------------------------------
С. г. угідь | В т. ч. ріллі | С. г. угідь | В т. ч. ріллі | господарств |
---------------------------------------------------------
Разом по району | 49 | 251 | 200 | 5,1 | 4,1 | 47 |
---------------------------------------------------------
Арданівська | 2 | 14 | 6 | 8,0 | 3,0 | 2 |
---------------------------------------------------------
Білківська | 9 | 25 | 25 | 2,8 | 2,8 | 9 |
---------------------------------------------------------
Бродська | 3 | 9 | 7 | 3,0 | 2,3 | 3 |
---------------------------------------------------------
Броньківська | - | - | - | - | - | - |
---------------------------------------------------------
В. Раковецька | 2 | 26 | 21 | 13,0 | 10,5 | 2 |
---------------------------------------------------------
Вільхівська | 2 | 6 | 5 | 3,0 | 2,5 | 2 |
---------------------------------------------------------
Греблянська | - | - | - | - | - |
---------------------------------------------------------
Довжанська | 4 | 8 | 6 | 2,0 | 1,5 | 4 |
---------------------------------------------------------
Доробратівська | 2 | 5 | 4 | 2,5 | 2,0 | 2 |
---------------------------------------------------------
Дубрівська | 1 | 4 | 2 | 4,0 | 2,0 | 1 |
---------------------------------------------------------
Загатянська | 5 | 9 | 8 | 1,8 | 1,6 | 3 |
---------------------------------------------------------
Зарічанська | 1 | 6 | 2 | 6,0 | 2,0 | 1 |
---------------------------------------------------------
Ільницька | 3 | 11 | 6 | 3,7 | 2,0 | 3 |
---------------------------------------------------------
Імстичівська | 2 | 55 | 46 | 27,5 | 23,0 | 2 |
---------------------------------------------------------
Іршавська | 4 | 10 | 6 | 2,5 | 1.5 | 4 |
---------------------------------------------------------
Камянська | 3 | 48 | 48 | 16,0 | 16,0 | 3 |
---------------------------------------------------------
Кушницька | - | - | - | - | - | - |
---------------------------------------------------------
Лисичівська | - | - | - | - | - | - |
---------------------------------------------------------
М. Раковецька | - | - | - | - | - | - |
---------------------------------------------------------
Приборжавська | - | - | - | - | - | - |
---------------------------------------------------------
Ч. Потіцька | - | - | - | - | - | - |
---------------------------------------------------------
Російська | І | 2 | 1 | 2,0 | 1.0 | 1 |
---------------------------------------------------------
Лозянська | 1 | 2 | 1 | 2,0 | 1,0 | 1 |
---------------------------------------------------------
Негрівська | 3 | 7 | 4 | 2,3 | 1,3 | 3 |
---------------------------------------------------------
Луківська | - | 1 | - | - | - | - |
---------------------------------------------------------
Сілезька | 1 | 4 | 2 | 4,0 | 2,0 | 1 |
--------------------------------------------------------- --------------------------------------------------

При трансформації агропромислового комплексу до ринкових умов та орієнтації економічного базису на приватну основу більше уваги приділялось процесам приватизації, формам господарювання, земельним відносинам, збуту продукції і менше – галузям тваринництва. Безумовно така недооцінка тваринництва позначилась на загальних економічних показниках промислового виробництва. Це наслідок, насамперед, ігнорування істини, яку сформулював вчений О. Т.Болотов ще в 1784 році “Дотримання належної пропорції між тваринництво і рослинництво є найголовнішим пунктом уваги сільського господарства. Ці дві речі так між собою пов’язані, що якщо одна буду упущена, то неминуче завдасть шкоди другій” [36;c.55].

В умовах ринкових відносин важливим чинником поєднання інтересів рослинництва і тваринництва, передусім у частині виробництва кормів та поголів’я худоби, є дотримання послідовності економічних перетворень. Це пов’язано з необхідністю поетапного забезпечення структурної перебудови діючої системи тваринництва та системи кормо виробництва, науково обґрунтованого нормування виробничого потенціалу зазначених галузей з одночасним кадровим та інформаційно-консультаційним забезпеченням, зі створенням умов поступової адаптації товаровиробників до ринкових умов господарювання. При цьому, на мій погляд, основним ринко утворюючим чинником розвитку кормової бази і відповідно тваринництва має бути місцева, регіональна і загальнодержавна потреба в продукції тваринництва, включаючи можливості її експорту. Кормова база як і поголів’я худоби в основному повинні формуватись під впливом ринку, який у свою чергу розвивається за законами попиту і пропозиції, а також цінової кон’юнктури і конкурентоспроможності, тобто на основі саморегулювання, але при постійній присутності держави, яка в масштабах країни регулює на підставі продовольчих балансів виробництво і реалізацію товарної продукції, при необхідності підтримує виробництво, доходи сільськогосподарських виробників за допомогою економічних важелів. Розвиток ринку тваринницької продукції має забезпечувати продовольчу безпеку не тільки країни, а й регіонів, районів, кожного населеного пункту.

На рівні ринку тваринницької продукції і продовольства перетинаються інтереси виробників кормів і тваринницької продукції, переробників сировини та виробників кінцевого продукту, споживачів.

Якщо в цьому ланцюзі якась ланка в економічному плані не задовольняється, а це насамперед є сфера кормів, то вся система несе втрати, які не можна компенсувати в наступних ланках виробництва; повинен бути міжгалузевий диспаритет цін. Ціни мають забезпечувати сільськогосподарських виробникам розширене відтворення, включаючи виплату процентів за кредити, а також стимулювати пропозиції на рівні масового попиту більшості населення певного регіону.

Для ефективної і стабільної всього тваринного комплексу потрібно насамперед зміцнювати кормову базу, виробництво кормів. Сільськогосподарські підприємства, які вирощують і виготовляють корми, не в змозі самостійно вирішити цю проблему. Тому, на даному етапі, за рахунок інших галузей, які переробляють тваринницьку продукцію в кінцевий товар, а також через макроекономічні важелі потрібно компенсувати витрати кормо виробникам. Тобто необхідно внести суттєві корективи в економічний механізм кормо виробництва і кормів, у форми організації та управління цієї справи.

За існуючої ситуації, я думаю, пріоритетним напрямком розвитку кормо виробництва стає курс на біологізацію інтенсифікаційних процесів за рахунок удосконалення структури кормових культур на угіддях, раціонального використання пасовищ, зменшення втрат під час заготівлі і зберігання кормів. Більше уваги потребують також посіви багаторічних бобових трав і бобовозлакових травосумішей як найбільш доступного агрохімічного засобу підвищення продуктивності польових і кормових сівозмін за рахунок зменшення втрат гумусу і залучення в землеробство країни зростаючих обсягів біологічного азоту. Ключовим питанням підвищення ефективності травосіяння є відтворення системи насінництва багаторічних трав.

Для усунення дефіциту протеїну, передусім у концентрованих кормах, пріоритетним напрямком повинне стати збільшення обсягів виробництва зернобобових культур, макухи і шроту за рахунок розширення посівів гороху, конюшини, сої.

Важливим джерелом збільшення виробництва об’ємистих кормів є природні кормові угіддя. Стратегічним напрямом розвитку лучного кормовиробництва є утримання продуктивних пасовищ, у тому числі і на орних землях.[40,с.36-38].

Ефективність розвитку всіх тваринницьких галузей – скотарства, свинарства, птахівництва, вівчарства, конярства насамперед залежить від достатньої кількості повноцінних кормів. Тому кожне сільськогосподарське підприємство будь-якої форми власності і господарювання, особисте селянське і фермерське господарство, яке займається тваринництвом або планує розпочати цю справу, повинне спочатку подбати про міцну кормову базу, оскільки від неї залежить продуктивність худоби і птиці, їх розвиток, жива маса і відтворювальна здатність.

Аграрна наука не тільки узагальнила й акумулювала історичний досвід розведення і вирощування свійських тварин, а й розробила науково обгрунтовані системи виробництва кормів стосовно кожної окремої галузі, кожного конкретного господарства відповідної спеціалізації та розміру. Визначальною складовою таких систем є виробництво оптимальних обсягів кормів, їх якісні характеристики, збалансованість за протеїном та іншими параметрами, система зберігання, приготування, використання та обліку в кількісних та вартісних вимірниках.

Основними джерелами кормів, на основі яких формується кормова база будь-якого підприємства в Україні, є кормові угіддя. Традиційно в польових сівозмінах під кормові культури відводиться в середньому 30% ріллі, сіножатей, природних пасовищ і лук. За пропозиціями Мінагрополітики України, до 2001 р. передбачалось ввести за активного обробітку до 10млн. га угідь, які сприятимуть коригуванню структури вітчизняного тваринництва, його кількісного і якісного складу. Важливим джерелом кормів залишається продукти переробки зерна, цукрових буряків тощо. Традиційно у складі кормів переважатимуть такі групи, як зелені корми – сіяні трави, природні луки і пасовища, озимі і які зернові культури, однорічні трави та кукурудза на зелений корм. Серед грубих кормів незмінними мають бути сіно багато - і однорічних трав, с

Здесь опубликована для ознакомления часть дипломной работы "Молочне скотарство, перспективи розвтитку галузi". Эта работа найдена в открытых источниках Интернет. А это значит, что если попытаться её защитить, то она 100% не пройдёт проверку российских ВУЗов на плагиат и её не примет ваш руководитель дипломной работы!
Если у вас нет возможности самостоятельно написать дипломную - закажите её написание опытному автору»


Просмотров: 477

Другие дипломные работы по специальности "Ботаника и сельское хоз-во":

Планирование работы скотоводческого предприятия

Смотреть работу >>

Модель устойчивого земледелия сельскохозяйственного предприятия лесостепи Южного Урала

Смотреть работу >>

Перспективы размножения жимолости съедобной зелеными и одревесневшими черенками в условиях Южного Урала

Смотреть работу >>

Ремонт машинотракторного парка на примере хозяйства "Нива"

Смотреть работу >>

Проектирование карпового хозяйства с использованием теплых сбросных вод Псковской ГРЭС, с количеством закупаемых личинок – 3 млн. шт

Смотреть работу >>